Є.О.Патону-150,  Архів,  Новини

Є.О. Патон – 150 років від дня народження

Євгеній Оскарович Патон – видатний учений в області зварювання та мостобудування, інженер, педагог і організатор науки. Народився 20 лютого (4 березня) 1870 р., у родині російського консула в Ніцці (Франція). Вищу освіту здобув у 1894 р. у Королівській Саксонській технічнїй вищій школі (Дрезден, Німеччина) та у 1896 р. у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення (Росія). У Петербурзі почав викладацьку діяльність та одночасно працював в технічному відділі казенних залізниць, де проектує мости і перекриття. З весни 1889 р. Є.О. Патон працює в Московському інженерному училищі шляхів сполучення, в 1901 р. захищає дисертацію і призначається професором. Євгеній Оскарович успішно сполучав педагогічну, наукову та інженерну діяльність. Його ім’я як ученого, фахівця із проектування мостів та інших споруджень стало широко відомо.
З 1905 р. Є.О. Патон почав працювати у Київському політехнічному інституті (КПІ), де очолив кафедру мостів, був вибраний деканом інженерно-будівельного факультету. Він удосконалює навчальні програми, створює лабораторії, інженерний музей, продовжує наукову роботу, видає посібники та підручники «Залізні мости» і «Дерев’яні мости». Близько 35 років наукової, інженерної та педагогічної діяльності Є.О. Патон присвятив мостобудуванню, опублікував понад 160 наукових праць, створив проекти 35 мостів, серед яких Мухранський міст через р. Куру в Тбілісі, міст ім. Євгенії Бош через р. Дніпро в Києві, міст над Петровською алеєю в Києві, розбірні мости, перекритті, переходи. Ряд його учнів стали відомими вченими та інженерами, керівниками промисловості. Є.О. Патон вважається засновником школи мостобудування в Україні.
В 1929 р. Є.О. Патон був вибраний академіком Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Із цього часу починається новий період його діяльності – робота в області зварювання металів. Він організує в системі академії Електрозварювальну лабораторію та Електрозварювальний комітет. Є.О. Патон почав розробляти наукові основи зварювання та зайнявся впровадженням її в промисловість. Учений уперше у світі запропонував комплексну програму розвитку зварювання, відповідно до якого розробляє структуру організації, куди входять науково-дослідні підрозділи, конструкторське бюро, майстерні, експериментально-виробничі підрозділи. 2 лютого 1933 р. президія ВУАН прийняла постанову про утворення Інституту електрозварювання (ІЕЗ), 2 січня 1934 р. було прийнято відповідне рішення Ради Народних Комісарів УСРР. В Україні був створений перший у світі спеціалізований центр по проведенню наукових та інженерних робіт в області зварювання. До серпня 1953 р. беззмінним директором ІЕЗ був Є.О. Патон. З ініціативи вченого, що приділяв величезну увагу підготовці кадрів, в 1935 р. у Київському індустріальному інституті (НТУУ «КПІ») було організовано відділення з підготовки інженерів-зварників (згодом Зварювальні факультет і кафедра), яким він керував до 1939 р.

Теоретичні та експериментальні дослідження дефектів у зварних швах, міцності зварних з’єднань, напруги і деформацій, виконані Є.О. Патоном та його учнями, дозволили створити міцну наукову базу для проектування зварних металоконструкцій. Результати дослідження процесів у зварювальної ванни та інші роботи лягли в основу нового наукового напрямку – металургії зварювальних процесів. Видатним досягненням є створення автоматичного зварювання під флюсом, впровадження якого значно підвищувало продуктивність виробництва металоконструкцій.
До кінця 1939 р. були розроблені перші плавлені флюси і кремені-марганцевий дріт, що забезпечували високу якість шву при зварюванні конструкційних сталей. 20 грудня 1940 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР прийняли постанову про впровадження швидкісного автоматичного зварювання під флюсом у промисловість. Були створені умови для як найшвидшого виготовлення зварювальних апаратів та матеріалів. Є.О. Патона призначили членом Ради по машинобудуванню при Раднаркомі СРСР та йому доручався контроль над виконанням цієї постанови. Одночасно на нього покладали обов’язки керівника відділу електрозварювання ЦНДІ технології машинобудування (у Москві) зі збереженням керівництва ІЕЗ. За півроку співробітники ІЕЗ встигли впровадити інноваційну технологію на 20 великих підприємствах, що значно підвищило продуктивність виробництва. Є.О. Патон написав монографію – «Швидкісне автоматичне зварювання під шаром флюсу» (у 1940 р.).
У серпні 1941 р. ІЕЗ було евакуйовано у Нижній Тагіл (Урал, РФ), де під керівництвом Є.О. Патона вперше у світі було створено автоматичне зварювання броні, що в десять разів пришвидшило виготовлення корпусів танків. Наукові співробітники інституту виїжджали на заводи, працювали безпосередньо в цехах, навчали зварників, налагоджували нове обладнання. У найкоротший термін було організовано потокове виробництво танків всіх типів, авіабомб, реактивних снарядів, а також багатьох інших видів озброєння та боєприпасів.
В 1944 р. ІЕЗ повернувся в Київ і зайнявся проблемами відновлення й розвитку народного господарства країни. Під керівництвом Є.О. Патона створюються нові індустріальні способи зварювання труб, магістральних трубопроводів, негабаритних резервуарів, домен, вагонів, газгольдерів, суден, різних машин тощо. Вперше у світі було винайдено електрошлакове зварювання та закладені основи спеціальної електрометалургії високоякісних металів.
Фундаментальні дослідження стали основою розвитку нових наукових напрямків, проривних інноваційних технологій у багатьох галузях виробництва. При участі Є.О. Патона та під його керівництвом видаються капітальні праці по різних аспектах зварювальної науки й техніки. Є.О. Патон був організатором і редактором журналу «Автоматическая сварка», організатором багатьох наукових і науково-технічних конференцій. Євген Оскарович брав активну участь у громадському житті країни. У 1935 р він був обраний депутатом Київської міської ради депутатів трудящих, а в 1946 і 1950 рр. – депутатом Верховної Ради СРСР. За видатну наукову, педагогічну та громадську діяльність Є.О. Патон був удостоєний звання Заслуженого діяча науки і техніки, нагороджений орденами і медалями. У 1935 р. він був обраний членом Президії ВУАН (з 21.02 1936 р. Академія наук УСРР), а пізніше головою Бюро Відділення технічних наук. Його двічі обирали віце-президентом АН УРСР. На цих постах він зробив великий особистий внесок у зміцнення зв’язків інститутів АН УРСР з виробництвом, в розширення не тільки фундаментальних, але і прикладних досліджень, що мали важливе значення для вирішення актуальних проблем становлення і розвитку народного господарства.
Євгеній Оскарович помер 12 серпня 1953 р., похований у Києві.
Внесок Є.О. Патона у науково-технічний прогрес, озброєння, підготовку інженерних кадрів відзначено Сталінською премією першого ступеня (1941), присвоєнням звання Героя Соціалістичної Праці (1943) і заслуженого діяча науки Української РСР (1940), нагородженням орденами Російської імперії та орденами і медалями СРСР.
Ім’ям Є.О. Патона названий ІЕЗ НАН України, автодорожній міст через р. Дніпро в м. Києві, Дніпровський технікум зварювання та електроніки; а також були названі Тбіліський завод електрозварювального устаткування, океанський лайнер Чорноморського пароплавства.
У м. Києві відкритий пам’ятник Є.О. Патонові, меморіальні дошки у Києві і містах України, Росії, та Грузії. Премії ім. Є.О. Патона призначено АН УССР в 1964 р. і Міжнародним інститутом зварювання в 2000 р.

О.М. Корнієнко, к.т.н., ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАНУ #1(131) 2020 СВАРЩИК

Залишити відповідь